У 2004 році було створено єдиний демократичний штаб кандидата Віктора Ющенка. Знаходився він на Подолі. Потім Ющенка отруїли, чи сам він якось отруївся, хто-його зна. За рейтингами ми перемагали. Але всі розуміли, що так просто нам перемогу не віддадуть. Посилено вивчали виборче законодавство. Я не провидець, але тоді казав, що варто вивчати не закони, а схеми підземних комунікацій на Майдані.
Ківалов оголосив президентом Януковича. Почав збиратися Майдан. Я ставився до його потенціалу скептично. Були плани протестів, але ніхто точно не знав, скільки прийде людей. Наступного дня після “перемоги” Януковича, зустрів в “Майамі блюз” Славка Вакарчука. Він сказав: “Все буде добре! Ми переможемо!” Я повірив. Через кілька днів на Майдані було пів-України. Були плани штурму. Юлія Тимошенко вела переговори з керівництвом внутрішніх військ і збройних сил. Військові почали вагатися. Кучма підтримував Януковича, але так, “спустя рукава”… Стало зрозуміло, що можна їх “дожати”.
Ющенко хотів бути президентом, але не хотів боротися. Його треба було силоміць підіймати на боротьбу майже кожен день. Дожали.
читать дальше
Отсюда