Якщо і можна знайти у Віктора Ющенка бодай одну незмінну позицію після постійної зміни політичних союзників та партнерів, то це буде неприйняття політичної реформи, яка обмежила права президента.
За недовгі 6 років суто політичної кар'єри, Ющенко встиг назвати батьком Леоніда Кучму у 2001 році, у 2002-ому очолити найпотужнішу опозиційну силу проти Кучми, у 2004-ому виграти вибори і відкинути будь-яку співпрацю з кучмістами.
А у 2005-ому підписати Меморандум про створення уряду з основним своїм опонентом з Донецька, який свого часу об'єднував увесь прокучмівський табір. А от щодо політичної реформи Віктор Андрійович змінював свою позицію на протилежну лише один раз – у 2002.
Тоді, під час виборчої парламентської кампанії, "Наша Україна" активно експлуатувала тезу необхідності обмежити повноваження президента, який отримав занадто багато влади за Конституцією 1996 року.
Так сталося, що авторові неодноразово доводилося чути завчені на пам'ять "експромти" лідера "Нашої України", який тоді здійснював передвиборчий тур по Україні.
Суть тодішньої аргументації Ющенка зводилася до наступного: надзвичайно великі повноваження президента призводять до надзвичайно великої корупції у вищих ешелонах влади. Люди на площах незмінно аплодували лідеру опозиції, коли він заявляв, що уряд повинен контролюватися не однією особою, а парламентською більшістю.
Крапку в риториці Ющенка про необхідність створення парламентської більшості поставив… Леонід Кучма. 24 серпня 2002 року тодішній президент виступив з пропозиціями, що практично перехопили ініціативу у проведенні Конституційної реформи в опозиції.
Відтоді "Наша Україна", забувши усі передвиборчі обіцянки, кинулася у повне неприйняття обмеження прав президента.
http://www.pravda.com.ua/news/2006/6/13/42879.htm
За недовгі 6 років суто політичної кар'єри, Ющенко встиг назвати батьком Леоніда Кучму у 2001 році, у 2002-ому очолити найпотужнішу опозиційну силу проти Кучми, у 2004-ому виграти вибори і відкинути будь-яку співпрацю з кучмістами.
А у 2005-ому підписати Меморандум про створення уряду з основним своїм опонентом з Донецька, який свого часу об'єднував увесь прокучмівський табір. А от щодо політичної реформи Віктор Андрійович змінював свою позицію на протилежну лише один раз – у 2002.
Тоді, під час виборчої парламентської кампанії, "Наша Україна" активно експлуатувала тезу необхідності обмежити повноваження президента, який отримав занадто багато влади за Конституцією 1996 року.
Так сталося, що авторові неодноразово доводилося чути завчені на пам'ять "експромти" лідера "Нашої України", який тоді здійснював передвиборчий тур по Україні.
Суть тодішньої аргументації Ющенка зводилася до наступного: надзвичайно великі повноваження президента призводять до надзвичайно великої корупції у вищих ешелонах влади. Люди на площах незмінно аплодували лідеру опозиції, коли він заявляв, що уряд повинен контролюватися не однією особою, а парламентською більшістю.
Крапку в риториці Ющенка про необхідність створення парламентської більшості поставив… Леонід Кучма. 24 серпня 2002 року тодішній президент виступив з пропозиціями, що практично перехопили ініціативу у проведенні Конституційної реформи в опозиції.
Відтоді "Наша Україна", забувши усі передвиборчі обіцянки, кинулася у повне неприйняття обмеження прав президента.
http://www.pravda.com.ua/news/2006/6/13/42879.htm
снижают вероятность использования Интернета. [1]