капибара
Klod скинул в аську
(П'єса однієї страшної й невпинної дії)
Місце дії: забуте Богом і сусідами село Політиківка; з північного сходу на захід селом іде якась труба; на заході (принаймні люде так кажуть) є край де течуть медові ріки, ковбаси ростуть на деревах, а жито само ся жне, само-сь молотить й на муку самотуж мелеться.
Дійові особи:
П'ющенко - пасічник, вважає себе основним на селі; люди погоджуються - принаймні коли до нього на пасіку заходять - борони Боже ще бджіл нацькує. Морда вся геть покусана, язик певно теж- бо слова йому виходять з рота як вишиванка з дрота.
П'янукович - теж вважає себе головним. Люде подейкують буцім-то він колись там десь там сидів - тому вважається конкретним пацаном. За неписьменність поважають і прозивають Прохвесором. Власник партійно-совєцьких профілю і зачіски.
Леді Дуля - білява тітка з старанною зачіскою та істеричними нотками в голосі. Молотить язиком що куріпка крилами, вираз обличчя завжди трагічно-героїчний.
Баба Праска - те ж саме, що й Леді Дуля - тілько брудна, нечесана, без манікюру і грошей.
Холодець - голова сільського сходу; дійсно чимось подібний до холодця - склизький і набуває форми посудини в якій перебуває. Страшенно пишається благородною сивиною.
Спитихенько - фацет, що заснув ще за совєтів; Як прокинувся - страшенно перелякався, що перед сільрадою нема червоного прапору і секретаря парткому; тепер їх шукає, так шукає, що аж сон загубив.
Тітка-Німка: всім розповідає про те, що Прохвесор сказав щось розумне, але ніхто їй не вірить.
Бугайова і Чорнобугай - поплічники П'януковича. Останнього - хоч він і має хлипку статуру - не б'ють тому, що він мав татка, якого всі любили й поважали.
Нестор Скурвич - до Прохвесора не доріс, бо читав абетку. Має рятувати людей, але нікого не рятує, бо людьми не вважає.
Барлога - поплічник П'ющенка. Пиздить в нього мед.
Сучко - шеф-поліцай. Коли злочинів нема - вдирається з дрючком до домівок - шукає. Як який злочин станеться - сильно переймається і через те страшно хворіє - аж так, що доводиться їхати лікуватись до сусіднього села.
Грицько - шеф війська. Звичайно зайнятий пошуком загубленої основи бойової міці Політиківки - іграшкового танчика.
Лизин - колишній голова сільського сходу. Як і Холодець має благородну сивину. Дуже переживає, що сивина Холодця подобається людям більше ніж його.
Марсовецький - мер села. Постійно розмовляє з космосом, а як поговорить - починає пиздити чи смішити Народ - в залежності від фази Місяця.
Корчминський - прізвище саме за себе говорить. Але на відміну від інших по-п'яному видумує щось смішне.
Відренко - через щось страшенно боїться меду, тому постійно й послідовно з ним бореться. Для боротьби носить із собою відро дьогтю - звідти й прізвище.
Тіліптіліпов - нешкідлива і подеколи навіть симпатична людина. Бавиться перегортанням прапору. Інколи співчуває народу.
Броцький-Троцький - ріже правду-матку. Живцем. Без ножа.
Ахматов і Пєтушенко - куркулі. Постійно сваряться через те, на кого сьогодні народ працює.
Дух Бандери - страшить чомусь тільки у східній частині села.
Голос північного сусіди - знае тілько три фразеси: "Нє трожь трубу!", "Отдай трубу!" і "Я твой братік!".
Народ - сільський напівдурник. Єдиний хто працює. До нього звертаються тільки на зразок: "Піди нарий бульби!", "Принеси сала!" тощо. Час від часу виносять щось у нього з хати і продають одне одному чи в сусідні села. За якихось темних і магічних обставин раз на кілька років Народ має підтвердити статут усіх вищезгаданих - кажуть без того підтвердження і основні, і сільський схід, і куркулі втратять силу - тоді всі йому повертають гнилу картоплю, згіркле сало, а іноді навіть речі, винесені з хати.
kosmacz.livejournal.com/71548.html
(П'єса однієї страшної й невпинної дії)
Місце дії: забуте Богом і сусідами село Політиківка; з північного сходу на захід селом іде якась труба; на заході (принаймні люде так кажуть) є край де течуть медові ріки, ковбаси ростуть на деревах, а жито само ся жне, само-сь молотить й на муку самотуж мелеться.
Дійові особи:
П'ющенко - пасічник, вважає себе основним на селі; люди погоджуються - принаймні коли до нього на пасіку заходять - борони Боже ще бджіл нацькує. Морда вся геть покусана, язик певно теж- бо слова йому виходять з рота як вишиванка з дрота.
П'янукович - теж вважає себе головним. Люде подейкують буцім-то він колись там десь там сидів - тому вважається конкретним пацаном. За неписьменність поважають і прозивають Прохвесором. Власник партійно-совєцьких профілю і зачіски.
Леді Дуля - білява тітка з старанною зачіскою та істеричними нотками в голосі. Молотить язиком що куріпка крилами, вираз обличчя завжди трагічно-героїчний.
Баба Праска - те ж саме, що й Леді Дуля - тілько брудна, нечесана, без манікюру і грошей.
Холодець - голова сільського сходу; дійсно чимось подібний до холодця - склизький і набуває форми посудини в якій перебуває. Страшенно пишається благородною сивиною.
Спитихенько - фацет, що заснув ще за совєтів; Як прокинувся - страшенно перелякався, що перед сільрадою нема червоного прапору і секретаря парткому; тепер їх шукає, так шукає, що аж сон загубив.
Тітка-Німка: всім розповідає про те, що Прохвесор сказав щось розумне, але ніхто їй не вірить.
Бугайова і Чорнобугай - поплічники П'януковича. Останнього - хоч він і має хлипку статуру - не б'ють тому, що він мав татка, якого всі любили й поважали.
Нестор Скурвич - до Прохвесора не доріс, бо читав абетку. Має рятувати людей, але нікого не рятує, бо людьми не вважає.
Барлога - поплічник П'ющенка. Пиздить в нього мед.
Сучко - шеф-поліцай. Коли злочинів нема - вдирається з дрючком до домівок - шукає. Як який злочин станеться - сильно переймається і через те страшно хворіє - аж так, що доводиться їхати лікуватись до сусіднього села.
Грицько - шеф війська. Звичайно зайнятий пошуком загубленої основи бойової міці Політиківки - іграшкового танчика.
Лизин - колишній голова сільського сходу. Як і Холодець має благородну сивину. Дуже переживає, що сивина Холодця подобається людям більше ніж його.
Марсовецький - мер села. Постійно розмовляє з космосом, а як поговорить - починає пиздити чи смішити Народ - в залежності від фази Місяця.
Корчминський - прізвище саме за себе говорить. Але на відміну від інших по-п'яному видумує щось смішне.
Відренко - через щось страшенно боїться меду, тому постійно й послідовно з ним бореться. Для боротьби носить із собою відро дьогтю - звідти й прізвище.
Тіліптіліпов - нешкідлива і подеколи навіть симпатична людина. Бавиться перегортанням прапору. Інколи співчуває народу.
Броцький-Троцький - ріже правду-матку. Живцем. Без ножа.
Ахматов і Пєтушенко - куркулі. Постійно сваряться через те, на кого сьогодні народ працює.
Дух Бандери - страшить чомусь тільки у східній частині села.
Голос північного сусіди - знае тілько три фразеси: "Нє трожь трубу!", "Отдай трубу!" і "Я твой братік!".
Народ - сільський напівдурник. Єдиний хто працює. До нього звертаються тільки на зразок: "Піди нарий бульби!", "Принеси сала!" тощо. Час від часу виносять щось у нього з хати і продають одне одному чи в сусідні села. За якихось темних і магічних обставин раз на кілька років Народ має підтвердити статут усіх вищезгаданих - кажуть без того підтвердження і основні, і сільський схід, і куркулі втратять силу - тоді всі йому повертають гнилу картоплю, згіркле сало, а іноді навіть речі, винесені з хати.
kosmacz.livejournal.com/71548.html